ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ФОРМАЛЬДЕГІДУ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗА ДОПОМОГОЮ КОНДУКТОМЕТРИЧНОГО МЕТОДУ
DOI:
https://doi.org/10.20535/2079-5688.2009.18.83995Ключові слова:
біосенсори, кондуктометричні методи, навколишнє середовище, визначення формальдегідуАнотація
Для визначення вмісту формальдегіду розроблено амперометричні,потенціометричні, кондуктометричні, п’єзоелектричні біосенсори на
ферментній основі і на основі ДНК-білкових взаємодій. Перспективним є
розроблення неселективних біосенсорів на основі іммобілізованих клітин
водоростей
Посилання
Архипова В. Н., Дзядевич С. В., Солдаткин А. П., Ельская А. В.
Ферментные биосенсоры для определения пенициллина на основе
кондуктометрических планарных электродов и рН-чувствительных полевых транзисторов // Укр. биохимический журнал. – 1996. – Т. 68, № 1. – С. 26–31.
Chin W. T., Kroontje W. Conductivity method for determination of urea //
Anal. Chem. – 1961. – 33, № 12. – P. 1757–1760.
Сосовська О. Ф., Бережецький А. Л. Розроблення кондуктометричного біосенсора на основі лужної фосфатази // Укр. биохимический журнал. – 2007. – Т. 79, № 4. – С. 102–109.
Дзядевич С. В. Кондуктометричні ферментні біосенсори: теорія, технологія застосування // Укр. биохимический журнал. – 2004, № 4. – С. 94–112.
Дзядевич С. В. Клітинні та ферментні кондуктометричні біосенсори
для визначення концентрацій деяких субстратів та інгібіторів ферментів // Укр. биохимический журнал. – 2004, № 4. − C. 138–142.
Watson L. D., Maynard P. et al. A microelectronic conductometric
biosensor // Biosensors. – 1987/1988, № 3. – P. 101–115.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 K O Kosovych, Alina Olehivna Dychko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
