ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН ТИПА ANFO

Автор(и)

  • Andrzej Wojewódka

DOI:

https://doi.org/10.20535/2079-5688.2001.7.93832

Ключові слова:

водостійкість вибухових речовин, аміачна селітра

Анотація

Предметом дослідження є способи підвищення водостійкості вибухових речовин на основі пористої аміачної селітри та дизельного пального (ANFO) шляхом введения у вибухову суміш гідрофобізуючих домішок. Визначено детонаційні властивості вибухового складу, оптимального з точки зору практичного застосування

Посилання

Пат. 146627 РП. Sposob wytwarzania materialow wybuchowych

amonowo-saletrzanych wodootpornych; заявл. 1989.

Basil T. Fedoroff. Encyclopedia of explosives and relaited items. — Dover. — New Jersey, USA. — 1960. — Р. 216—217.

Azotan amonowy techniczny; PN-69/С-84128. — 8 с.

Prochy czarne. Oznaczanie wilgotnosci, higroskopijnosci i skladu

chemicznego; PN-6 1/С-86002. — 22 с.

##submission.downloads##

Номер

№ 7

Розділ

Геотехнологія

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 Andrzej Wojewódka

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).