ПРОБЛЕМИ СЕРТИФІКАЦІЇ ВИБУХОВИХ МАТЕРІАЛІВ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.20535/2079-5688.2001.7.94416

Ключові слова:

вибухові матеріали, випробувальні лабораторії, сертифікація

Анотація

Розглянуто питання створення в Україні органу сертифікації вибухових матеріалів та мережі випробувальних лабораторій, що дозволить підвищити безпеку проведення вибухових робіт

Посилання

Міжнародне законодавство з охорони праці / У трьох томах - К.: Основа, 1997. - 672 с.

Національна Програма поліпшення стану безпеки,гігієни праці та

виробничого середовища на 2001-2005 роки / Затв. Постановою Кабінету

Міністрів України № 1320 від 10.10.2001 р.

Перелік допущених до виробництва і реалізації вибухових речовин

промислового виготовлення та таких, що виготовляються в умовах самого

підприємства, що здійснює гірничі роботи / Затв. Постановою Кабінету

Міністрів України№ 941 від 13.06.2000 р.

Директива Ради 93/15 ЄЕС “Про зближення положень національних

правових приписів щодо розміщенняна ринку та нагляду за вибуховими

матеріалами цивільного призначення" від 05.04.1993 р.

ДСТУ 3410-3420-96. Державна система сертифікаці УкрСЕПРО. - К.:

Держстандарт України. - 1997. - С. 7-13.

##submission.downloads##

Номер

№ 7

Розділ

Геоекологія та охорона праці

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 Kostiantyn Nyfontovych Tkachuk, Mykola Vasylovych Krivtsov, Anatolii Pavlovych Pashkov, V O Biletskyi

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).