СИСТЕМА ІДЕНТИФІКАЦІЇ МОМЕНТА ОПОРУ ПРИВОДНОЇ СИСТЕМИ
DOI:
https://doi.org/10.20535/2079-5688.2004.11.103712Ключові слова:
опір приводної системи, порівняльний аналізАнотація
Виконано порівняльний аналіз ідентифікатора Люенбергера та астатичного спостерігача. Установлено, що на основі астатичного спостерігача можна не тільки визначити зовнішне збурення, але й ідентифікувати вектор стану системиПосилання
Хилов В.С., Бешта А.С. Синтез системы управления мощностью
привода вращения станка шарошечного бурения // Вісник Кременчуцького державного політехнічного університету. — 2003. — Вип. 2 (19). — Т. 2. — С. 52—55.
Півняк Г.Г., Бешта О.С., Хілов В.С. Принципи побудови системи
керування електроприводом обертанняставу верстата шарошкового буріння // Вісник НТУ «Харківський політехнічний інститут». — Зб. наук. праць. Тематичний випуск «Проблеми автоматизованого електроприводу. Теорія і практика». — Харків: НТУ «ХПІ». — 2003. — № 10. — Т. 1. — С. 141—143.
Рудаков В.В., Столяров И.М., Дартау В.А. Асинхронные электроприводы с векторным управлением. — Л.: Энергоатомиздат, 1987. — 136 с.
Толочко О.І. Аналіз та синтез електромеханічних систем зі
спостерігачем стану. — Донецьк: Норд-прес,2004. — 298 с.
Андреев Ю.Н. Управление конечномерными линейными объектами. —
М.: Наука, 1976. — 424 с.
Кузовков Н.Т. Модальное управление и наблюдающие устройства.—
М.: Машиностроение, 1976. — 184 с.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Viktor Serhiiovych Khilov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
